Про князя Федора (?-1414, за дослідженням Йосипа Кобаля – 1415) (Федір Корятович у світлі нових джерел // Карпатика. – Вип. 32. – Ужгород, 2005. – С. 104-105), четвертого сина Коріата, одного з онуків великого князя Литовського Гедиміна (Левко Войтович. Генеалогія династій Рюриковичів і Гедиміновичів. – Київ, 1992. – С. 169-171), закарпатськими істориками і краєзнавцями у ХХ столітті створено чимало міфів та легенд. Одним із них є надмірне перебільшення важливості ролі Федора Корятовича у перетворенні Мукачева в значний центр господарського, культурного і політичного життя Закарпаття (Григорій Павленко. Історія Мукачева. – Ужгород, 1998. – С. 44-48). „І ось у 1394 році на Закарпаття з Литовсько-Руської держави прибув відомий подільський (слов’янський, руський, закарпатський – на вибір) князь Федір Корятович, який зробив багато корисного для культурного (господарського, політичного – на вибір) збагачення нашого народу. У XIV столітті він побудував на горі палац з рицарським залом і церквою (вежу, замок, монастир – на вибір), а його нащадки продовжили їх вдосконалювати”. Таку інформацію може знайти сьогодні читач, що цікавиться історією Мукачева. Хоча ані замок, ані монастир до складу міста тоді не входили.

Продовження →

Одним із відомих зображень Федора Корятовича, князя Подолії, довгий час вважалася фігура закутого у лати вершника зі щитом у лівій руці і довгим дволезим мечем – у правій. Та нарешті, наприкінці 2003 року, закарпатська історіографія визнала, що ця гравюра належить художнику Яношу Біндеру (1735 -1811) і не є прижиттєвим портретом володаря Мукачівського замку, а лише зображенням герба Великого князівства Литовського. Князь Федір ( ? – 1414), син Коріата і онук Гедиміна, використовував його на власній печатці ще на початку XV століття (Йосип Кобаль // „Срібна Земля – Фест”, №50(403) від 18-24 грудня 2003 року). А про те, хто цей вершник і яким чином він стосується до Корятовича, розповідь піде нижче.

Продовження →