Любити землю, на котрій нас колисали, є милою повинностю кожного смертного, но однако ж больше сего є народолюбіє, любити свій род, свою собратію є не лише природний, но і християнський обов’язок…
Анатолій Кралицький, Ігумен Мукачівського Монастиря, історик. 1862
Непогано володіючи здобутками у сфері дослідження історії міст і сіл Закарпаття, стверджуємо, що подібної праці за кількістю порушених проблем і їх наукового висвітлення на сьогодні немає. Мова йде про фундаментальне дослідження М.В. Данилюка «Тересва – наша отцюзнина. Історичний літопис. Ужгород: Патент, 2018. 367 с.».
Продовження
Питання масонства в історії Закарпаття, є однією із потаємних сторінок минулого, так само як і мірило таємничості самого орденського інституту. Чого тут більше – правди чи міфу – питання, відповідь на яке можуть дати науковці-дослідники. Так чи інакше, але відомо, що чимало славетних вихідців із Закарпаття були масонами. Це переважно ті, хто поїхали працювати і служити в Російську імперію, де вплив масонства був значним серед творчої та державної еліти у 18 – 19 ст. «Моду» на масонство в Росію завіз ще російський імператор Петро І. 
Новий 2019 рік буде насичений чималими подіями, які мають знакове відношення до історичної спадщини в Закарпатті. І важливо не те, як і на якому рівні в регіоні відзначатимуться ці події. Важливіше понад усе наше ставлення до минулого, адже воно є символізованим віддзеркалення подій і явищ у майбутньому. А гідність щирого патрота-закарпатця, впевнений, не дасть бодай знаковим історичним фактам канути у забуття!
Золота Гуцулія, Гуцульщина в Карпатах… Це український етнокультурний регіон, де проживають українські верховинці, яких називають гуцулами. Край розташований у Західній Україні, в південно-східній частині Українських Карпат і територіально простягається на гірські окраїни Галичини, Буковини і Закарпаття. 
«Радянська» тема сьогодні в Україні знаходиться під грифом «табу», принаймні її сприймають у змісті процесу декомунізації. Але історія на те і є історією, що змушує нас шукати в минулому відповіді на чисельні процеси людської життєдіяльності, вбирати важливі уроки для сьогодення і майбутнього розвитку.
Під час перегляду старих фотографій родинного архіву до рук потрапила стара унікальна фотографія. Надрукована вона на дуже тонкому папері, пожовклому від часу.
Родинне дерево Бачинських на Закарпатті починають «будувати» з греко-католицького священика Івана Бачинського, який служив у селі Райфайловці (нині територія Словаччини, округ Вранов над Топлем Пряшівського краю) — мого 7 раз прадіда (9 покоління). Він народився в Бачині в 70-х роках XVII століття (1666 рік). З дружиною Пелагеєю вони мали дочку та п’ятьох синів, четверо з яких були духовними особами, а саме Василь – (1695 – ?) мій 7 раз прадід, Степан (1694 – 1739) – батько марамороського вікарія Андрея Бачинського (1719 – 1759), Данило (1707 – 1775), Сімеон (1693 – 1726) та Федор (1693 – 1775) – батько єпископа Андрея Бачинського. 
Дана публікація була підготовлена мною ще у 2013 році. Але, на мій погляд, вона не втратила своєї актуальності і тому вирішив опублікувати її спочатку на сайті “Закарпаття онлайн”, а тепер на прохання колеги дав згоду й “заКарпатії”. Однак, наперед мушу дати попереднє коротке пояснення до змісту статті.