Архів теґу: Віктор Кічера

Щомісячник «Вісти з Чернечої гори». 1934 – 1935 рр.

Изображение 1934,Ч1,с1Подаємо номери маловідомого періодичного видання василіан провінції св. Миколая, що на Підкарпатській Русі. Щомісячник «Вісти з Чернечої гори» має свої унікальні особливості – невеликий тираж, обмеженість адресатів та стислий (подеколи літописний) виклад інформації. За стилем радше нагадує газетну листівку створену друкарським способом. Видання виходило щонайменше два роки (1934 – 1935 рр.). У змісті коротко повідомлялося про події та осіб пов’язаних з Мукачівським монастирем, що на Чернечій Горі. Перший номер видання датується 1 січня 1934 року, а останній з відомих номерів – 18 грудня 1935 р. Видання рясніє полонізмами, адже видавалося після успішної реформи, яка завершилася 1932 року і проводилася галицькими василіанами з Польщі.

Віднайдено й подано для «заКарпатія» істориком Віктором Кічерою з Ужгорода. Продовження →

Особливості освіти і виховання монахів у Закарпатті

Освіту та виховання ченці отримували у монастирях, живучи з перших днів у спільноті, що дозволяло одночасно проводити нагляд за поведінкою. При монастирях діяли початкові школи, для вихідців із простих сімей, які мали природні здібності.

Продовження →

Поведінкові норми монахів василіан (на прикладі Мукачівської єпархії)

Вивчення поведінкових норм у суспільстві є важливою складовою досліджень соціальної історії. Не секрет, що духовенство в історичній ретроспективі займає особливе становище у соціумі. Своєрідними стовпами еклезіального етосу Церков східного обряду та моральних імперативів духовенства загалом являються монахи. Проте якщо священики працюючи переважно на парафіях постійно змушені контактувати із вірниками й дотримуватися соціальних норм (бути прикладом для інших), то ченці проживаючи в монастирях мало спілкувалися зі світськими особами, особливо у класичний період. Які ж особливості поведінкових норм чернецтва?

Продовження →

Розвиток чи занепад еклезіального етосу ЧСВВ на Підкарпатській Русі?

У статті йдеться про суперечливий період існування Чину святого Василія Великого (ЧСВВ) пов’язаний із реформою та поширенням націоналізму серед монашої спільноти. Якщо запроваджені зміни в цілому справили позитивний вплив на Чин, то поширення націоналізму серед ченців призвело до занепаду еклезіального етосу, елементарних моральних та культурних норм.

Продовження →

Ліквідація василіанських монастирів на Закарпатті радянською владою

Проблема ліквідації монастирів ЧСВВ на Закарпатті висвітлена вкрай мало. Це при тому, що самі монастирі фактично стали засновниками світської церкви даного регіону, а першим єпископом, який не складав чернечих обітів, був А. Бачинський. В наступні періоди Чин Святого Василія Великого (ЧСВВ) був опорою і фундаментом єпархії.

Продовження →

Девіантність духовенства за щоденником Йосифа де Камеліса

Сучасні виклики в історичній науці все частіше змушують ремісників із цеху музи Кліо звертати увагу на суміжні дисципліни. Адже ігнорування істориками соціальних, а подекуди навіть виключно побутових історій створює ілюзорні уявлення про події, осіб і навіть окремі суспільні стани, в тому числі про духовенство. Мало хто наважиться заперечити існування виключно/переважно позитивних уявлень про постать священика в Церкві незалежно від конфесії. І це цілком нормально і дійсно так. В ідеалі, за Кодексом Канонів Східних Церков, одним з перших обов’язків священика бути «зразком для стада» (Путівник по Східному кодексу. Коментар до кодексу канонів Східних церков. / За ред. Дж. Недунгатта. – Т. І. – Львів: Свічадо, 2008.– С. 236). Але чи справді притаманна усім священикам євангелічна чистота? Для цього варто обрати не ХХ ст. з усіма його «-ізмами», де дотримання канонів багатьом духовним отцям «коштувало значних зусиль», і навіть не класичні ХІХ, чи достатньо консервативне ХVІІІ ст., а кін. ХVІІ ст.

Продовження →