Переглядів: 179 | 20.05.2020 - 16:38

Кристина Червеняк. Про громадські організації України та їхні перспективи засобами публічного управління: у Львові побачила світ монографія Маріана Токаря

В умовах сучасного державотворення, демократичний розвиток України вказує на природну необхідність публічної участі громадян у важливих суспільно-політичних процесах. Одним із видів реалізації колективного публічного інтересу виступає громадська організація, що є своєрідним феноменом публічної взаємодії в сучасній системі розвитку публічно-управлінських відносин. Цій актуальній проблемі й присвячена монографія Маріана Токаря «Громадські організації України в системі розвитку публічно-управлінських відносин» (Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2020. – 412 с.)

У монографії автор аналізує теоретико-методологічні принципи державної політики, що спрямована на сприяння розвитку системи громадських організацій в Україні саме з огляду на публічні взаємини влади і громадянського суспільства. Головна увага в монографії зосереджена на дослідженні громадської організації як суб’єкта публічно-управлінських відносин та механізмах взаємодії з публічною владою. Робиться акцент на управлінських інноваціях, що пропонуються до впровадження в публічній співпраці держави й громадських організацій. Відтак, монографія має логічну структуру, котра ґрунтується на завданнях поставлених автором дослідження для розв’язання проблем сучасного розвитку громадянського суспільства та його ролі в загальнонаціональному контексті. На основі аналізу активності громадських організацій та їхнього суспільно-корисного потенціалу дослідник обґрунтовує життєздатність об’єднань громадян в організації життєдіяльності громади.

Наголосимо на головній думці автора, яка є квінтесенцією авторської роботи – громадські організації можуть стати для держави важливою допоміжною інституцією, що спрямована на реалізацію публічного інтересу громадян в наданні їм соціальних та інших послуг. З огляду на це, значимість монографії має незаперечну актуальність.

Крізь феномен «публічної політики» як системи оптимізаційних заходів реалізації інтересів держави і суспільства автором детально досліджуються проблеми особливостей суб’єктності громадських організацій у публічно-управлінських відносинах, функціонального визначення суспільно-корисної громадської організації як соціального сервіс-провайдера, сутнісного розуміння й пошуку шляхів оптимізації державної політики сприяння розвитку громадських організацій. Привабливою є думка автора щодо необхідності застосування публічно-управлінських інновацій у процесі життєдіяльності громадських організацій та використання механізму інституційного ребрендингу громадських організацій у сучасних умовах децентралізації.

Очевидною новизною авторських поглядівє аналіз стану й перспектив публічної взаємодії громадських організацій з державною владою, а також обґрунтування основних теоретико-методологічних засад даної науково-практичної проблеми й розробки цільових практичних рекомендацій щодо публічної політики сприяння розвитку системи громадських організацій в Україні.

Загалом монографічна робота виконана на достатньо високому науковому теоретико-методологічному рівні, є результатом самостійного глибокого вивчення проблеми державної політики сприяння розвитку громадських організацій в Україні, яку автор розвиває цілком обґрунтовано. Адже завдяки авторському баченню у суть монографічного дослідження закладено вирішення проблеми публічного позиціонування громадської організації в системі розвитку публічно-управлінських відносин. Крізь таку диспозицію автор досягає головної мети дослідження – пошук шляхів оптимізації сприяння розвитку мережі громадських організацій, що виступають ініціаторами суспільно-корисної дії та ефективної взаємодії з публічною владою.

Текст монографії викладено логічно, ключові думки обґрунтовані науковою мовою. Автор уміло оперує фаховими поняттями та концептуальними підходами досліджуваного феномену. Відтак, монографія може стати в нагоді всім, хто цікавиться дослідженнями різних аспектів державотворення, питаннями розвитку громадянського суспільства, проблемами взаємовідносин публічної влади і громадських організацій (об’єднань громадян), публічно-управлінськими інноваціями в Україні.

Кристина ЧЕРВЕНЯК,

кандидат політичних наук, Ужгородський національний університет