Переглядів: 156 | 10.01.2020 - 17:24

Концентрація групових інтересів національних меншин громадськими організаціями Закарпатської області

У демократичному суспільстві важливу роль у самоутвердженні національно-культурних прав національних меншин відіграють громадські організації етнічних груп. В Україні це можна прослідкувати на прикладі Закарпатської області – регіону з яскраво вираженою багатонаціональною структурою населення. З першого десятиліття 21-го століття в регіоні діють близько 400 національно-культурних осередків різного статусу – обласного, районного, міського [1, с.13]. Так, станом на 2010 рік найвищого з названих статусу набули понад 60 із них. Головною метою їхньої діяльності є відродження і розвиток етнічної культури, рідної мови, духовне та національне збагачення, презентація структури на регіональному та міжрегіональному рівнях. Неодноразово активісти крайових організацій представляли свою етнічну групу й на всеукраїнському та міжнародному рівнях. За їхньою ініціативою створюються й діють театри, школи, центри, проводяться фестивалі та мистецькі конкурси. Саме цей перелік інститутів та заходів і лежить в основі функціональної діяльності етнонаціональних товариств.

Представляючи громадські організації національних меншин за кількісними показниками варто зазначити, що в межах кожної етнонаціональної групи існує певна конкуренція, пов’язана з амбіціями лідерів та їх можливостями співпраці з регіональними елітами. Тому, в тих національних меншинах, котрі мають більше ніж дві-три організації, фактично існують товариства-лідери і товариства-статисти. Перші характерні активною позицією у справі захисту прав національної меншини у різних суспільних сферах, від етносоціальної до політичної, мають потужні матеріально-фінансові ресурси. Переважно вони й презентують етнічну групу на різноманітних форумах, регіональних та загальнодержавних фестивалях. Товариства іншої групи переважно діють час від часу, підтримуючи формально статус існуючої організації, але практично діють у тіні товариств-лідерів.

Найбільшу кількість таких етнокультурних організацій мають роми (цигани), котрі посунули з цієї позиції угорців. Сьогодні сімнадцять національних товариств обласного статусу представляють ромську (циганську) етнічну групу краю. Тільки за останні десять років їх кількість зросла більш ніж у двічі. Серед перших організацій, які репрезентували ромську етнічну групу були: Культурно-просвітнє товариство циганів «Романі Яг» (рік створення – 1993), Товариство циганів Закарпаття «Рома» (1993), Закарпатське обласне товариство «Амаро Дром» (1995), Закарпатське молодіжне товариство циганів «Амаро Дром-Терненгеро» (1995), Культурне товариство циган Закарпаття «Ром сом» (1997), Товариство музичної культури циган Закарпаття «Лаутарі» (1998), Закарпатська асоціація ромських громадських організацій «Єкгіпе» (1998), Закарпатське обласне культурно-просвітнє товариство ромських жінок «Терне чая по нево дром» (1999), Культурне товариство по захисту інтересів угорських ромів Закарпаття «Унг-Ромен» (1999) [4,  с. 74]. Ці організації охоплюють широкий спектр напрямків культурно-освітньої роботи від культурно-мистецького й спортивного до освітнього й правозахисного. Щодо останнього, то останнім часом проводяться науково-практичні конференції з проблем життя циган. Видавалися два українсько-циганські періодичні видання («Романі Яг» і «Ром сом»). Проводяться ромські народні фестивалі. Оскільки роми-цигани є однією із найчисельніших етнічних груп в Закарпатті, але одночасно найменш забезпеченою освітньо-виховними потребами, то згаданими організаціями проводиться робота, покликана задовольнити освітні права циганів на різних рівнях системи освіти.

Тринадцять угорських товариств отримали загальнообласний статус. Першими серед них були: Товариство угорської культури Закарпаття (рік створення – 1993), Товариство угорської інтелігенції Закарпаття (1993), Закарпатське угорськомовне наукове товариство (1993), Товариство угорських бібліотекарів Закарпаття (1994), Форум угорських організацій Закарпаття (сюди входять 14 місцевих організацій) (1995), Закарпатське угорськомовне педагогічне товариство (1996), Закарпатське угорське товариство працівників охорони здоров’я (1996), Спілка угорських журналістів Закарпаття (1998), Закарпатська угорська асоціація скаутів (1996), Закарпатське угорськомовне товариство студентів та молодих дослідників (1999) [4, с.73]. Усі згадані товариства піклуються про розвиток національної угорської культури, освіти, продовження історичних традицій угорців Закарпаття. Вони сприяють також реалізації особистих і колективних прав угорців краю, особливо освітньо-виховних. Тому згадані організації проводять координаційну роботу, співпрацюють із відповідними навчальними закладами, фондами підтримки, об’єднаннями. Ведеться активна робота, спрямована на збереження і пропаганду угорської мови та літератури. Регулярно організовуються конференції з різних проблемних питань, а також відзначаються національно-культурні свята.

П’ять культурно-національних товариств репрезентують другу за кількістю населення національну меншину в Закарпатській області – російську. Історично першими в регіоні виникли Товариство російської культури «Русский дом» (1993) та Закарпатське відділення Всеукраїнської громадської організації «Руський рух України» (1999). Вони займаються підтримкою культурних і національних інтересів росіян, відзначають ювілеї російських письменників, художників, проводять наукові конференції та фестивалі.

Основним завданням румунських товариств, яких у краї є п’ять, є виховання у молоді любові до рідної мови, історії регіону, відродження народних традицій, звичаїв, соціальний захист румунського населення. Серед перших з них були «Соціально-культурне товариство румун Закарпаття ім. Кошбука» (1994) і «Соціально-культурне товариство румун Закарпаття ім. Іоан Міхалі де Апша» (1999). Проводиться фестиваль румунського народного мистецтва, інші заходи.

В області діють чотири словацьких товариства обласного статусу. Серед них провідні позиції займають Обласна культурно-освітня організація «Матіца Словенска на Закарпатті» (1994), «Товариство словаків Закарпаття ім. Людовіта Штура» (1997) та Закарпатське обласне культурно-освітнє товариство  словацьких жінок «Довіра» (1999) [4, с.75]. Мережа їхніх осередків поширюється в місцях компактного проживання представників даної національності. Основне їх завдання полягає у відродженні та подальшому розвитку словацької культури, фольклору, традицій, духовності. Важливим моментом вважається й організація шкільної освіти та культури словацької національної меншини. При осередках створені колективи художньої самодіяльності, церковні хори. Щороку проводиться свято словацького народного мистецтва «Словенска веселіца». Виходило друком періодичне видання словацькою мовою («Подкарпатскі словак») та журнал «Довіра».

Двома товариствами представлені в Закарпатті етнічні німці та євреї, а по одному мають поляки, греки, вірмени і білоруси. Азербайджанці мають регіональне представництво всеукраїнської організації.

Одним із пріоритетних завдань першого в регіоні Закарпатського обласного товариства німців «Відродження» (1994) є збереження мови і культури етнічних німців, їх самобутності і духовності. Товариство спирається на районні та сільські осередки, співпрацює з всеукраїнським німецьким товариством. Щорічно за сприяння організації в області проводиться свято німецької народної культури.

Єврейська національна меншина регіону спершу була представлена Закарпатським обласним єврейським культурно-освітнім товариством, яке засноване у 1993 році. Його завдання полягають у створенні недільних єврейських шкіл, літніх таборів відпочинку й оздоровлення дітей, молодіжних клубів тощо. Організація підтримує тісні контакти з єврейським населенням, займається організацією культурних та благодійних програм. Товариством широко відзначаються єврейські свята.

Товариство польської культури Закарпаття (згодом – імені Гнєви Волосєвич), яке створене в 1995 році, проводить культурно-освітні та екологічні заходи, організовує відпочинок дітей з польських сімей краю в Польщі, відзначає ювілеї відомих польських діячів, державні свята. Важливим аспектом діяльності товариства вважається пробудження національної свідомості польського населення області, поширення практики вивчення їх мови, культури, релігії, традицій і звичаїв. При товаристві проводять навчання учні суботньої польської недільної школи імені професора Тішнера. Крім того, вони займаються пошуком для молоді регіону місць навчання у вузах Польщі.

Вірменську національну меншину регіону представляє Товариство вірменської культури Закарпаття «Арарат» (1996). Воно пропагує історію і культуру свого народу, вірменсько-українську дружбу через організацію наукових конференцій, літературних, музичних вечорів, художніх виставок тощо. Надає допомогу діяльності вірменської недільної школи [4, с.77].

Закарпатське обласне товариство білорусів «Сябри» (1999) стоїть на захисті білоруської культурної та духовної спадщини, виховує молодь у повазі до своєї культури, турбується про поліпшення соціально-побутових умов членів свого етносу тощо. Власного друкованого органу не має [4, с.77]. Регіональна організація Конгресу азербайджанців України створена в 2000 році. Її членами пропагується дружба між народами, спільний розвиток культури, сприяння духовним та громадсько-політичним інтересам громадян регіону.

Загалом діяльність національно-культурних товариств етнічних меншин в Закарпатті спрямована на подальше утвердження гарантованих Конституцією та іншими державними актами України прав та свобод представникам національних меншин, задоволенню їх освітніх і культурних інтересів та духовних потреб. Більше того, вони є найзацікавленішими суб’єктами в духовному й освітньо-виховному процесі кожної етнічної групи, а тому намагаються впливати на міжетнічну ситуацію, на її стабільність і взаємоповагу, яка історично властива всім національним спільнотам, що проживають в Закарпатті.

Культурно-просвітницьку діяльність громадські організації національних меншин мають можливість здійснювати у власних приміщеннях. Щоправда, за довідковою інформацією управління у справах національностей Закарпатської облдержадміністрації тільки одинадцять з усіх обласних мають приміщення на правах приватної власності (Товариство угорської культури, Товариство угорської інтелігенції, Демократична спілка угорців України, угорськомовне педагогічне, культурно-освітня організація «Матіца Словенска на Закарпатті», культурно-просвітнє «Романі Яг», ромів «Романі Чгіб», товариства циган «Рома», конгрес ромів «Праліпе», циган Закарпаття «Ром сом» та асоціація ромських громадських організацій «Єкгіпе»). Дві організації розташовані у комунальних приміщеннях на правах оренди (польське товариство та угорська асоціація скаутів). Німецькі товариства здійснюють свою діяльність на базі Центру німецької культури «Паланок». П’ять румунських товариств мають можливість проводити свою роботу на базі Центру румунської культури в смт. Солотвино Тячівського району. Ще два угорські товариства (угорськомовне наукове товариство та угорськомовне товариство студентів та молодих дослідників) базуються в Центрі гунгарології в м. Ужгород,три русинські (Карпатських русинов, подкарпатських русинов, Народна рада русинов Закарпаття) – в Домі русинів у м. Мукачево. Переважна більшість громадських організацій національних меншин Закарпаття все ж не мають власних базових приміщень. 24 таких товариства здійснювали свою діяльність, використовуючи приміщення Центру культур національних меншин Закарпаття у м. Ужгород. При чому їм надавалася така можливість безоплатно [2].

За рахунок обласного бюджету в регіоні задіяні програми духовного відродження національних меншин, посередниками яких також виступають організації та центри. Переважно вони спрямовані на забезпечення розвитку освіти, культури, традицій, мистецтва, задоволення мовних та інших потреб етнічних спільнот.

Лідери громадських організацій національних меншин входять до складу Громадської колегії, яка створена в 2005 році як дорадчий орган при голові Закарпатської облдержадміністрації [2]. Практика останніх років показує, що співпраця органів державної влади, органів місцевого самоврядування і активістів громадських організацій носить позитивний характер, принаймні для уваги до прав і свобод етнічних меншин та вирішення конкретних поточних проблем громад. Важливу роль така співпраця відіграє в контексті залучення представників культурно-національних товариств до системи управління на місцях, зокрема в місцях компактного проживання національних меншин.

Варто зазначити, що характер функціонування громадських організацій національних меншин має давню історію в регіоні. Ще в першій половині 20-го століття свої права і свободи в регіоні за допомогою національно-культурних товариств захищали чехи і словаки, угорці й німці, євреї, українці, русини, інші місцеві етнонаціональні спільноти. Тому, для Закарпаття період 1990-х років був характерним не стільки процесом створення, а скоріше відновлення (відродження) діяльності громадських організацій національних меншин, що успішно продовжується і сьогодні.

Координаційну роботу громадських організацій національних меншин в регіоні довгий час здійснювало Управління національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації, основними завданнями якого були: забезпечення реалізації державної політики у сфері міжнаціональних відносин, забезпечення прав національних меншин, прав громадян на свободу світогляду та віросповідання, сприяння гармонізації міжнаціональних та міжконфесійних відносин, збереженню і розвитку етнічної самобутності національних меншин, а також реалізації права громадян на свободу совісті [3]. Відповідно до названих та інших завдань, поміж іншим, управління сприяло активізації діяльності національно-культурних об’єднань та інших громадських організацій національних меншин, проведенню заходів, спрямованих на розвиток етнічної самобутності етнонаціональних спільнот тощо, залучаючи їх до реалізації таких регіональних програм як «Центр культур національних меншин Закарпаття на 2016 – 2020 роки», «Програма забезпечення розвитку освіти, культури, традицій національних меншин області на 2016 – 2020 роки», «Програма «Ромське населення Закарпаття» на 2016 – 2020 роки, а також «Стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року» [3]. Чисельні громадські організації національних меншин Закарпатської області мають можливість реалізовувати свій потенціал і шляхом участі в багатогранній роботі Громадських рад, у тому числі й при Закарпатській обласній державній адміністрації.

  1. Діяльність об’єднань громадян у Закарпатській області: статистичний бюлетень. Ужгород, 2010. 44 с.
  2. Інформаційно-аналітична довідка щодо стану міжнаціональних відносин і забезпечення прав національних меншин у І півріччі 2010 року в Закарпатській області / Закарпатська ОДА (власна інформація – авт.).
  3. Інформація про Управління національностей та релігій. Закарпатська обласна державна адміністрація. URL: https://carpathia.gov.ua/storinka/informaciya-pro-upravlinnya-nacionalnostey-ta-religiy
  4. Сагарда В.В., Фернега В.С., Токар М.Ю. Освітньо-виховні проблеми національних меншин Закарпаття, Ужгород, 2000. 132 с.

Маріан ТОКАР, професор Карпатського університету імені Августина Волошина (Ужгород)