Категорія: Акцент редактора

Переглядів: 211

Тому я підтримую РУХ…: неприховані думки напередодні місцевих виборів в Україні 2020

Маріан ТОКАР, професор, редактор Альманаху “Українське Державотворення”

Напередодні чергових місцевих виборів в Україні, проведення яких заплановане на 25 жовтня 2020 року, неабияк пожвавився політико-партійний спектр життя українського суспільства. Партії повернулися лицем до людей, поки що лише з намаганням сподобатися і залучити до своєї розкрутки якомога більше громадян. Зараз не про обіцянки і можливості. Мова саме про організації та довіру до них. А можливо, слід говорити навпаки – про їхню довіру до нас, громадян! Сьогодні на Закарпатті маємо різноманітні партійні проекти – традиційні (історичні), парламентські (владні й опозиційні), регіональні (ребрендингові) партії. В сучасних умовах українського державотворення я б їх всіх ще поділяв на українські (національні), антиукраїнські (проросійські) й сірі (себе вони називають хто «ліберальними», хто «лібертаріанськими», а класики називали просто «болотом»). Зроблю лише декілька особистих коротких акцентів, які в мене вже не викликають сумніву й не змушують витрачати час на предметні дискусії, наголосивши при цьому, що ніколи не був і не є на даний час членом жодної політичної партії!

Перше. Абсолютно не буду витрачати час на антиукраїнські політсили під «олійними» для вічно голодного «насєлєнія» назвами «за життя», за таке ж «майбутнє» і т.д. Це все вороже для всього українського буття!

Друге. Новітнє явище в сучасній українській партології та електоральній історії – ребрендингові партії. Особливо їх поява відчутна в регіонах, зокрема на Закарпатті. Головна суть – під «локал-патріотичними», «домашніми» й «командними» ребрендами приховані не стільки інтереси закарпатців, скільки інтереси конкретних олігархо-бізнесових клік. Механізми пропаганди таких політгруп зазвичай копіюють стиль «Слуги народу» – «про все і ні про що» та базуються на подібній кадровій політиці, популізмі й регіональних почуттях закарпатців.

Третє. Доля проукраїнських парламентських партій на місцевих виборах, очевидно, складеться по-різному. «Батьківщина», як масова партія (блок), через політику її центру й регіональний «розпродаж» осередків розсипається, «Голос» став безголосим, «ЄС» – одинаком.

Про останній акцент трохи ширше. Головна фішка українських партій, які себе відносять до націонал-патріотичних сил на всіх виборчих процесах – їхня єдність! Найперше, мова про «Європейську солідарність», «Свободу»,  «Народний Рух України», «Альтернативу» і «Національний корпус», варіативність «Республіканських», «Народних» та інших партій. Спільність ідей, а подекуди і напрямів діяльності не піддається значним сумнівам. Але попри зовнішню гру на публіку найбільш популярних із них, на жаль, відчутним є паразитування на цій темі. Як результат, на Закарпатті (та й загалом по Україні) такої коаліції знову не буде. Причина? Амбіції більших партструктур цього спрямування – одноосібний героїзм (привласнення здобутків Незалежності, Революції Гідності, захисту від російської агресії), олігархічні «хвости», фінанси, кукловодство, воля (чи безвольність) регіональних лідерів та ін. Принаймні, так виходить на даний момент після моніторингу даного питання й спроб бодай якимось чином пов’язати голослівні обіцянки осередків цих партій із об’єктивним бажанням їх реалізувати. Все!

 У такій ситуації я, як дослідник історії та сучасності українського державотворення, автор наукових праць про політичні партії та громадські організації Закарпаття й України, у тому числі про організації, що брали безпосередню участь у становленні Незалежності України, зокрема про Народний Рух України, переконаний у своєму виборі й обираю традиційну, історичну, українську політичну силу, яка, вважаю, враховуючи вище сказане, має моральне право йти на місцеві вибори самостійно й відкрито виказувати свою чітку позицію у всіх державотворчих та місцевих питаннях!

Я від щирого серця підтримую Народний Рух України тим більше, коли чую від «партнерів» та «опонентів», що Рух свою історичну місію виконав, виборовши для українців Незалежність Держави і далі йому немає чого робити. Так, тоді на зламі 1980-х – 1990-х років він стояв у авангарді борців за Незалежність України. Але спостерігаючи цинічну дволикість націонал-патріотичних сил, які на публіку говорять про «єднання», а під час конкретних зустрічей відмовчуються і «футболять», то вибачайте! Рух діятиме! Тоді він виборов Незалежність, а сьогодні – час відстоювати цю Незалежність і боротися, по-перше, із зовнішніми та внутрішніми проросійськими агентами впливу, які шляхом «мижебратської» ідеології тримають українців на рабському повідку, а по-друге, із недоелітними політиканами та їхніми політичними командами й ребрендингованими олігарх-клубами, що за допомогою «маслохлібного» та «регіонального» популізму дурманять голови громадян.

Я від душі підтримую Народний Рух України тут, в Ужгороді та на Закарпатті, тому що це організація, в лавах якої перебувала найкраща когорта творчої інтелігенції – діячі культури, письменники, митці, музиканти, педагоги, науковці, а також підприємці, військові, спортсмени, медики, представники майже всіх соціальних груп і різних національностей, котрі стали обличчям Закарпатського Руху й прославили цей регіон не тільки в Україні, а й за її кордонами. Звісно, не обійшлося без зрадників та інших партійних шкідників, які в «овечій шкурі» тулилися свого часу до Чорновола, Скунця, Чендея… Є й такі, хто навіть сьогодні, дещо забувши про свої «подвиги», де-не-де намагається пропіаритися Рухом. Тому я тим більше підтримую Рух, бо є ще що написати про його долю та цих «дійових» осіб… Хоча, більше, звісно, слід пам’ятати про справжніх рухівців та їх справи, а не витрачати час на непотріб…

Я підтримую Народний Рух України в Ужгороді й тому, що сьогодні він вже став іншим. У нього молоде, інтелектуальне, патріотичне, повне запалу й жаги до кращого життя обличчя! І найголовніше – завдяки таким людям, справжнім громадянам, патріотам України, Закарпаття, Ужгорода, котрі хочуть і знають як жити в мирі, єдності й добробуті – є впевненість у завтрашньому дні! Тому я підтримую РУХ…

Маріан ТОКАР,

редактор Альманаху «Українське Державотворення» (Ужгород)

Маріан Токар: ОТГ + ГО = перспективна формула успіху та соціальна відповідальність кожного

Багатостраждальний процес децентралізації в Україні бодай у одному питанні має незворотній ефект – творення об’єднаних територіальних громад (ОТГ) переходить у завершальну фазу. Увага до цієї низової ланки публічного управління не випадкова і не може бути легковажною з боку центральної та регіональної влади. Адже, якщо слідкувати за задумом реалізаторів реформи, адміністративно-територіальна складова поміж іншого, робить акцент не тільки на прагматичному перекроюванні меж територій життєдіяльності та господарювання місцевих громад, а найбільше – на ефективній публічно-управлінській парадигмі. Цей процес має завершитися у жовтні 2020 року, коли місцеві громади обиратимуть свої керівні органи на новій територіально-управлінській основі. Саме в територіальну організацію влади має бути закладено фундамент майбутньої спроможності місцевих громад.

Ураховуючи цей момент, дозволимо собі поділитися деякими міркуваннями з приводу вмотивованої співпраці громад із громадськими організаціями (ГО), які мають поки прихований потенціал організаційної актуалізації та добрі перспективи пожвавлення міжсуб’єктної взаємодії з високою вірогідністю досягнення об’єктивно успішних результатів. На таку думку нас наштовхують дискусії навколо питань щодо спроможності / неспроможності ОТГ вирішувати місцеві проблеми власними силами. Адже сумніви небезпідставні через питання наявності відповідних ресурсів, і не тільки матеріальних, але й людських (інтелектуальних тощо). Наголосимо, що наші думки аж ніяк не претендують на виключну роль і є скоріше роздумами щодо мотивації громад до акцентованого позиціювання в сучасній системі публічно-управлінських відносин.

Отже, розглянемо декілька сюжетних ліній, при яких може успішно спрацювати формула публічної взаємодії «ОТГ + ГО» в нових українських реаліях. У великомасштабній системі публічного управління два означені вище суб’єкти ніби існують паралельно один до одного. ОТГ є продуктом місцевого самоврядування, а в частині управлінської складової – наділена представницькими й виконавчими функціями, має відповідні адміністрацію та управління (голова, староста). З іншого боку, виходячи із сучасного розуміння суті децентралізації в напрямку поглиблення публічно-управлінських відносин, ОТГ – це громадське управління. На цьому рівні з’являються й об’єднання громадян, з яких різновидність ГО мають найпоширеніше функціонування. На нашу думку, саме вони покликані до суспільно-корисної дії й можуть стати ефективним партнером сучасних ОТГ в Україні [1, с. 33].

Сьогодні ГО уже виконали значну допоміжну роль у процес децентралізації та легалізації ОТГ. Наприклад, громадські організації чи не першими стали на публічний захист основоположного принципу ОТГ – права на добровільність її творення й виступили проти втручання і перешкоджання регіональної влади у механізм волевиявлення. По-друге, завдяки принципової позиції ГО в багатьох регіонах було знято питання затримки рішень щодо висновків і блокування процесу схвалення місцевою владою перспективних планів розвитку ОТГ. Відтак, на літо 2020 року в Україні понад тисяча ОТГ отримали легалізацію [3].

Разом із тим, актуальними на сьогодні залишаються проблеми недовіри громадян до ГО й нерозуміння у можливості співпраці з нею, а також байдужість значної частини місцевих жителів до цього процесу загалом. У цьому контексті, на наш погляд, важливу роль повинна відіграти громадянська активність і, зокрема, діяльність громадських організацій, яким функціонально під силу забезпечити не тільки плавність перехідного процесу цієї складової реформи, а й у подальшому стати активним учасником життєдіяльності територіальних громад.

Найпростіше, що може функціонально взяти на себе ГО – виконання природної інформаційно-просвітницької місії. Синергія взаємодії двох громадських інституцій може вселити віру у власні сили та можливості. Відчуття потрібності у суспільстві є важливою ознакою демократії, а публічне управління дає можливість реалізувати це на практиці. Адже в центрі уваги суспільно-корисної дії як ОТГ, так і ГО постає людина, її погляди на життя, її публічні інтереси. Можливість співучасті громадян у реалізації державних функцій – серйозний крок у розвитку публічного управління. Проте, на жаль, більшість громадян сьогодні ще не готові до активного індивідуального прояву своєї громадянської позиції, але схильні її проголосити колективно, особливо для вирішення нагальних питань їхньої життєдіяльності. Тому ГО варто працювати над зростанням авторитету об’єднань громадян як інструменту, що дієво репрезентує публічні інтереси громадянського загалу в суспільно-державному середовищі. Співпраця з ОТГ, вважаємо, є чудовим шансом для цього. Відрадно, що подібна практика вже успішно існує в окремих регіонах України і має добрі перспективи для поширення по всій країні [2].

Обґрунтовуємо можливості співпраці суспільно-корисної ГО із ОТГ із таких позицій як мотиваційна, кадрова, функціональна та інноваційна [4, с. 178–179].

  1. Мотиваційна складовазакладена у відновленні довіри громадян до владних інституцій і запобіганні процесам нехтування органами місцевої влади актуальних питань життєдіяльності громадян. Свою діяльність ГО спрямовує на їхнє заохочення до вияву активної громадянської позиції, стимулювання самоорганізації та культури участі в житті громади. Розробка консенсусного стратегічного планування та узгодження стратегії розвитку громади через постійний моніторинг конкретних запитів і актуальних проблем громади – це потенційна можливість ГО поєднати інтереси всіх зацікавлених сторін. Важлива увага до всіх нюансів, від яких залежить розвиток ОТГ, тому підходи до вирішення завдань повинні бути свого роду унікальними. З іншого боку, це розвантажить органи влади, оптимізує взаємодію громади і влади, підвищить ефективність роботи та імідж сторін, спонукатиме до конструктивного діалогу між ними.
  2. Кадровий потенціал криється у тому, що ГО як незалежна інституція громадянського суспільства має можливість залучити різногалузевих фахівців та експертів до оцінки реальних перспектив створення ОТГ, а після цього – визначення її об’єктивного місця в територіальному середовищі та й у регіональному житті загалом. Мова йде не тільки про комплекс моніторинго-прогностичних послуг з вивчення стану і спроможності ОТГ, а й про іншу науково-практичну дослідницьку процедуру. ГО може забезпечити й правову допомогу в процесі становлення ОТГ та здійснювати інформаційно-просвітницький супровід її життєдіяльності. Відповідно, використання кадрового потенціалу може мати різнобічне виявлення у змісті функціональних можливостей і бажань громади.
  3. До функціональної позиції відносимо візуалізацію можливості надання громаді різних послуг, серед яких переважатимуть соціальні, правові, екологічні, культурно-просвітницькі, господарсько-економічні та комунальні. ГО спроможна стати центром громадського діалогу, акумуляції інтересів для перспективного, динамічного й сталого розвитку ОТГ, публічним комунікатором між громадою та іншими суспільними і державними інституціями. Особливо це може проявитися в регіонах із вразливою соціальною інфраструктурою, де послуги ГО можуть виявитися надзвичайно потрібними і своєчасними. Перелік сервісних переваг можна не обмежувати названими. Головне, щоб громадяни місцевої громади відчули комфорт і впевненість у самоорганізації своєї життєдіяльності. Окремо можна розглянути ситуацію, де в ОТГ компактно проживають представники національних меншин. Як відомо, права й інтереси такої спільноти забезпечені на конституційному рівні. Однак, у процесі буденної життєдіяльності такої ОТГ, перед місцевими жителями можуть виникати чисельні проблеми, які потребуватимуть допомоги громадських організацій. ГО національних меншин можуть стати значним допоміжним інструментом, наприклад, у контексті як консолідації в середині національної спільноти, так й інтеграції в українське суспільство, що значною мірою зменшить напругу навколо конфліктних ситуацій, що (переважно штучно) виникають останнім часом в багатонаціональних регіонах.
  4. Без запровадження інноваційних підходів у змісті розвитку сфери публічного управління говорити про ефективну модернізацію системи міжсуб’єктної комунікації надзвичайно важко. Ключові словосполучення концептуальної трансформації публічно-управлінських відносин у такій диспозиції мають еволюціонізувати в наступному смисловому ряду: «державна політика – публічна політика – сервісна політика», «соціальна орієнтація – публічна орієнтація – сервісна орієнтація». Разом із тим, залучення ГО до надання соціально-сервісних послуг ОТГ змусить їх пройти процедуру ребрендингу в напрямку управлінського та технологічного перезавантаження. Таким чином, суспільно-корисний дія ГО набуватиме реальних обрисів якісного суб’єктно-цільового бренду сервісно-орієнтованих держави і громадянського суспільства, що відображатиметься на найнеобхіднішому рівні – ОТГ. У даному випадку наголосимо на принципових перевагах діяльності ГО, що стануть наслідком інноваційних підходів спрямованих на надання послуг ОТГ. Серед них: 1) цільове призначення суспільно-корисної діїінституції в бік забезпечення соціальними послугами і потребами різних соціальних груп населення ОТГ, особливо в локаціях із вразливою соціальною інфраструктурою; 2) актуалізація і доцільність діяльності ГО з метою функціонального розвантаження держави від надмірного втручання у діяльність ОТГ; 3) публічність, щоє правилом виживання в системі комунікації суб’єктів і неабияк сприяє рівномірному розподілу й конкретизації функцій держави та суспільства у напрямку надання сервісних послуг ОТГ; 4) інноваційність динамічно підживлює характер публічно-управлінських відносин модерними ідеями, у тому числі й мобільними соціальними сервісами та розвитком електронної, мережевої демократії; 5) соціальна відповідальність, щоє принциповою установкою сервісно-орієнтованої діяльності, оскільки забезпечує право громадянина на оперативність і простоту отримання якісних послуг, захист його приватних і колективних інтересів [5, с. 117–118].

ГО володіє й іншим необхідним потенціалом (пошук благодійників, волонтерство, організація інформаційно-просвітницьких та дозвільних заходів, допомога окремим соціальним категоріям, співпраця з освітньо-культурними закладами, підприємницькими установами тощо). Виходячи з такої ситуації та враховуючи наявний досвід, вважаємо, що саме ГО можуть і повинні взяти на себе посередницькі функції, які активізують повноцінну реалізацію децентралізованої суті адміністративно-територіальної реформи, зокрема на прикладі ОТГ.

Сюжетні варіанти можна продовжувати й далі. Тут головне, щоб представники ОТГ, а особливо їхня управлінська ланка, справді набули публічного статусу, були відкриті до комунікації та взаємодії з іншими членами громади, різноманітними інституціями держави і громадянського суспільства й ставили в пріоритет захист публічних інтересів кожного представника своєї територіальної громади. Було б добре, якби в середовищі місцевої громади не тільки діяли креативні суспільно-корисні ГО, а й до управління ОТГ залучалися громадські активісти, місцеві громадські діячі, котрим близька доля громади.

Наголосимо на ще одному моменті. Сучасні демократичні процеси в Україні повинні формувати у свідомості громадян почуття відповідальної самоорганізації. На це вказують події останніх років, пов’язаних із війною з Росією та боротьбою з коронавірусною інфекцією, де держава не в змозі обійтися без допоміжного фактору громадського управління. Актуалізація «формули успіху» у видовому взаємозв’язку ОТГ – ГО є знаковим фактором готовності громадян до суспільно-корисних дій та соціальної відповідальності. А вдале застосування публічно-управлінських інновацій має стати відповіддю на гострі виклики соціально-орієнтованих держави і громадянського суспільства. Відтак, запропонований тандем «ОТГ + ГО» покликаний виконати важливу місію – встановити відповідний баланс публічних інтересів на низовому адміністративно-територіальному рівні. А внаслідок процесу децентралізації системи управління ГО виступає важливим інструментом публічного управління й своєрідним «дзеркалом-випрямлячем», що здійснює функції оптимізації суспільно-державних відносин. Такий підхід до усвідомлення ролі ГО в процесах сучасного національного державотворення має посилити фактор їхнього суспільно-корисного призначення, сприяти покращенню соціальної унікальності бренду й позитивного інституціонального позиціювання громадської організації в розвитку сучасної системи публічно-управлінських відносин. Водночас, така публічна взаємодія ОТГ і ГО закликає кожного громадянина до високого ступеню соціальної відповідальності за свої дії.

Для цього громадянам слід зробити, можливо вперше у житті, найскладніший вибір під час місцевих виборів у жовтні 2020 року – проголосувати «за себе», за свою, а не чиюсь, спроможність! Висловимо припущення, що цього разу особливо важливо, щоб до управління в ОТГ місцеві громадяни обирали не «одноразових» меценатів та представників їх лобістських груп, «брата, кума і свата», а справжніх громадських активістів, для котрих життя місцевої територіальної громади – це життя кожної Людини не тільки сьогодні, а і в майбутньому. Від цього залежить життя міцної і спроможної територіальної громади, а відтак і доля процвітаючої, правової та соціально-справедливої держави Україна!

  1. Мамонова В. В. Публічне управління та адміністрування: співвідношення та суб’єктний склад. Актуальні проблеми державного управління. Харків: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2020. Вип. 1 (57). С. 29–36.
  2. Не субвенціями єдиними: як мешканці нових громад змінюють свої міста та села. Запорізька правда. ZP_Правда. URL: http://zp-pravda.info/2018/09/19/ne-subventsiiamy-iedynymy-iak-meshkantsi-novykh-hromad-zminiuiut-svoi-mista-ta-sela/.
  3. Реформа децентралізації завершиться в 2020 році проведенням восени місцевих виборів на новій територіальній основі громад. Урядовий портал: єдиний веб-портал органів виконавчої влади України. URL:https://www.kmu.gov.ua/news/reforma-decentralizaciyi-zavershitsya-v-2020-roci-provedennyam-voseni-miscevih-viboriv-na-novij-teritorialnij-osnovi-gromad.
  4. Токар М. Ю. Можливості співпраці громадської організації з об’єднаною територіальною громадою. Публічне управління ХХІ століття: синтез науки та практики: Збірник тез ХІХ Міжнародного наукового конгресу (м. Харків, 19 квітня 2019 р.). Харків: ХарРІ НАДУ «Магістр», 2019. С. 177–180.
  5. Токар М. Ю. Публічно-управлінські інновації в діяльності громадської організації. Науковий збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції «Інноваційні технології як фактор розвитку суспільства» (Київ, 17 грудня 2019 року). Київ: МАІТ, 2019. С. 116–118.

Маріан ТОКАР, ГО “Агенція досліджень регіонального соціуму “КАРПАТІЯ” (Ужгород)

Маріан Токар: Громадські організації під час коронавірусної пандемії: порівняльний досвід України й Польщі

Карантинні заходи, пов’язані з поширенням вірусу COVID-19, вплинули на всі сфери людської життєдіяльності. Вони торкнулися не тільки особистих свобод громадян, але змінили й звичний плин їхньої колективної діяльності – як державної, так і публічно-громадської, приватної. Відтак, у кризовій ситуації опинилися й громадські організації, які по-різному відреагували на умови карантинних заходів. Одна група таких інституцій практично призупинила свою активну діяльність. Це стосується насамперед організацій професійного спрямування, активність яких залежить від значної кількості цільової групи – спортивні, культмасові, театральні, педагогічні та ін. Другу групу громадських організацій склали суспільно-корисні інституції, які орієнтовані на надання певних соціальних, сервісних послуг. Ці організації частково перепрофілювалися на надання допомоги тим, хто постраждав або перебуває у зоні ризику коронавірусної інфекції. Вони також акумулюють у собі потенціал волонтерського руху, який в останні роки відроджується в Україні.

Разом із цим, цікаво порівняти, яким чином реагують на ці виклики інституції громадянського суспільства в різних країнах. Порівняймо Україну і Польщу.

Так, зокрема, дослідження Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, проведене у квітні – травні щодо умов діяльності громадських організацій України під час пандемії COVID-19 та впливу карантину на громадську активність в Україні, засвідчило цікаву тенденцію реакції представників громадянського суспільства на кризову ситуацію. Так, в опитуванні взяли участь 75 представників громадських організацій різного організаційного статусу. Загалом, 52% опитаних охарактеризували теперішній рівень розвитку громадянського суспільства в Україні як середній, а 23% – як високий. Щодо впливу епідемії, то лише для 15% спалах вірусу вплинув на активізацію громадянської активності. Стільки ж відсотків респондентів однозначно позитивно висловилися з приводу того, що пандемія примножила у суспільстві людські зв’язки і солідарність, взаємодію громадян. Щоправда ще 35% опитаних зазначили, що скоріше погоджуються з таким твердженням (тому загалом майже 50% підтримали таку думку). Натомість не погоджуються з цим понад 20% опитаних. У цілому не вплинула епідемія і на появу нових громадських організацій, рухів та зміну рейтингів політичних сил в Україні (8% тверде «так»).

Щодо головних пріоритетів діяльності громадських організацій в умовах пандемії, то учасники опитування визначили їх таким чином: контроль діяльності влади; захист соціально вразливих соціальних груп; надання людям юридичної та іншої допомоги в захисті своїх прав; проведення незалежних аналітичних досліджень; пропозиції щодо способів вирішення соціальних проблем. Понад 50% заявили, що пандемія вплинула на змушену самоорганізацію інституцій із застосуванням нових навичок і технологій.

Серед проблем, з якими зіткнулися громадські організації під час карантину констатуємо традиційний перелік «хвороб». Першість, на жаль, займає небажання влади йти на співпрацю з ГО, далі йдуть – пасивність та байдужість населення, непрозорість влади та її рішень, корупція…

Яку ж картину впливу пандемії коронавірусу на діяльність громадських організацій виявило дослідження у Польщі? Автори дослідження та доповіді – Асоціація Клон — також відзначають вплив пандемії на усталений режим діяльності громадських організацій. Так, із 700 організацій, які взяли участь у дослідженні та поділилися своїм досвідом боротьби з наслідками пандемії та правових обмежень, введених у результаті цього, більшість намагаються проводити свою діяльність, хоча частина інституцій, все ж призупиняє свою діяльність. Призупинення всіх або більшості попередніх видів діяльності найчастіше стосується спортивних (80%) та культурних (73%) організацій. Кожна друга організація бачить свою роль в активних діях для зменшення наслідків пандемії. Цей показник значно більший за українські організації.

Більшість організацій мають намір використовувати нові технології для роботи та підтримки контакту з клієнтами, що говорить про успіхи діджиталізації в сфері сервісних послуг у Польщі. Їхні громадські організації розраховують на співпрацю з державою, потребують фінансової підтримки та послаблення формальних вимог та доступу до інформації.

Відтак, серед головних потреб для організацій названо: фінансова підтримка, гнучкість фінансування та достовірна інформація від уряду та органів місцевого самоврядування. Нагадаємо, що на даний час у Польщі зареєстровано 143 тисячі громадських організацій і більшість із них займають активну суспільно-корисну позицію у процесі розвитку громадянського суспільства, намагаються проявляти ініціативу в напрямку надання соціальних та інших послуг, здійснюючи свою співпрацю з державними інституціями та місцевою владою на конкурсній основі.

Аналіз міркувань за результатами опитування дозволяє припустити значну відмінність у процесі публічної взаємодії інституцій держави і суспільства Польщі та України в кризових ситуаціях, зокрема в умовах коронавірусного карантину. Державна політика, досвідом чого варто скористатися Україні, стимулює грантову, донорську й волонтерську складову функціонування громадських організацій у Польщі. Цінним досвідом для України вважаємо є і можливість для громадських організацій надання соціально-сервісних послуг, за які офіційно передбачено плату. Поступається Україна і в усвідомленні того, що для ефективної взаємодії державних органів з інституціями громадянського суспільства потрібний принцип взаємної довіри та соціальної відповідальності перед державою, який можна виразити у формі публічного доступу до інформації. Більше того, аби не виявилося, що державна влада прикриває карантинним режимом свою неспроможність до ведення публічно-управлінської політики та відстоювання інтересів громадян України…

Надалі будемо відслідковувати, яким чином змінюється (і чи змінюється) ситуація із зазначених проблем. Разом із тим, сподіваємося, що публічна влада в Україні все ж прийме до уваги рекомендації представників «третього сектора» й сприятиме в перспективі проявам ініціатив представників громадських організацій.

За матеріалами:

Organizacje pozarządowe wobec pandemii. Raport z badań 2020. Autorem badania i raportu jest Stowarzyszenie Klon/Jawor. URL: https://fakty.ngo.pl/raporty/organizacje-pozarzadowe-wobec-pandemii-2020

Основний напрямок діяльності ГО під час пандемії – інформаційне роз’яснення. Результати опитування. URL: https://detector.media/infospace/article/177184/2020-05-15-osnovnii-napryamok-diyalnosti-go-pid-chas-pandemii-informatsiine-rozyasnennya-rezultati-opituvannya/

Маріан ТОКАР, ГО Агенція досліджень «Карпатія» (Ужгород)

Карпатський університет імені Августина Волошина – заклад вищої освіти зі стійкими професійними і національними традиціями…

Цьогоріч Карпатський університет імені Августина Волошина, що знаходиться в самісінькому серці міста Ужгород, у вступну кампанію 2020 року входить із цікавими пропозиціями щодо навчання для різновікової та різнозацікавленої абітурієнтури.

Головна пропозиція – це найдоступніше навчання серед усіх вишів регіону для всіх бажаючих отримати якісну вищу освіту за креативно модернізованими освітніми програмами. Особливість — індивідуальний підхід до кожного абітурієнта, можливість отримання подвійного диплому (зарубіжної країни), специфіка технологічного вкраплення в освітньо-виховний процес, привабливі знижки на оплату навчання, зокрема, для учасників АТО і ООС та їх родин.

Карпатський університет імені Августина Волошина пропонує навчання за спеціальностями: право; фінанси, банківська справа та страхування; психологія; богослов’я (пастирське богослов’я, місіологія; педагогіка; релігієзнавство; церковне музичне мистецтво); філософія; менеджмент; ІТ (інформаційні технології: програмування; проектування; дизайн; графіка – за міжнародними освітніми програмами).

ДОРОГІ АБІТУРІЄНТИ!!! ЩИРО ЗАПРОШУЄМО ВАС до Карпатського університету, який носить ім’я славного Героя України – Президента Карпатської України – Августина Волошина!

http://www.kau.com.ua/
+ 38 099 369 33 77
e-mail: kau7av@gmail.com

Маріан Токар: “Ювілеї 2019 року – данина минулому Закарпаття”

maxresdefaultНовий 2019 рік буде насичений чималими подіями, які мають знакове відношення до історичної спадщини в Закарпатті. І важливо не те, як і на якому рівні в регіоні відзначатимуться ці події. Важливіше понад усе наше ставлення до минулого, адже воно є символізованим віддзеркалення подій і явищ у майбутньому. А гідність щирого патрота-закарпатця, впевнений, не дасть бодай знаковим історичним фактам канути у забуття!

Продовження

ЧЕРГОВИЙ ПРОЕКТ “КАРПАТІЇ” ЗАВЕРШЕНО: ДЕКІЛЬКА СЛІВ ОПІСЛЯ…

продукти-001Завершився проект грантової програми «Боротьба з етнічною дискримінацією та антисемітизмом в Закарпатті», що здійснювався за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні громадською організацією «Агенція досліджень регіонального розвитку «Карпатія» впродовж 2017 – 2018 років. Її тематичне вираження наповнювалося у змісті інформаційно-просвітницької платформи «STOP ДЕЗІНФОРМАЦІЇ! НІ РАСОВО-НАЦІОНАЛЬНІЙ ДИСКРИМІНАЦІЇ ТА АНТИСЕМІТИЗМУ!». Ми, як автори проекту, цілком усвідомлено підходили до тематики й виходили із актуальності сучасної проблеми. Проблеми, яка постала реальним шоком на Сході України з часів анексії Криму та воєнної російської агресії на Українському Донбасі, а також такої, попередження якої є життєвою необхідністю унеможливлення подібних процесів у Закарпатті! Уже під час роботи над виконанням проекту ми стали свідками «мовного» загострення угорсько-українських відносин, «ромського питання» та «антисемітського» хуліганства на єврейських цвинтарях. І всюди не обійшлося без провокаційно-дезінформаційного фактору і зовнішньо-інформаційного дестабілізаційного впливу на ситуацію в Україні та в Закарпатському регіоні, зокрема. Відрадно, що на семінарах і тренінгах учасники активно обговорювали буденні актуальні питання, дискутували, намагалися знайти вихід із різних тематичних ситуацій.

І ми зрозуміли, що перебуваємо на правильному шляху. Працюючи з учителями і вихователями, студентською молоддю, громадськими діячами, ми переконалися наскільки необхідною є наша робота саме на цьому етапі життя України! Приємно було бачити бажання педагогів співпрацювати з громадськими організаціями над досягненням спільних цілей. Відчутним було й розуміння відповідальності учителів перед сучасними викликами.

Наша гордість – це наші прикінцеві продукти, які досягли цілі. Розробка концепції, написання і видання навчально-методичного посібника «Пізнання змінює сприйняття», яке наповнене вправами, заняттями, рольовими іграми, вперше максимально наближених до регіональних реалій цілеспрямовано скероване на роботу з шкільною та студентською молоддю. Видання містить матеріали про історичний та сучасний досвід поліетнічного регіону, методичні рекомендації для проведення занять, виховних заходів, рольових ігор з метою пізнання Закарпаття як толерантного і мирного регіону. Зміст рекомендованого тексту спрямований на протидію етнічній дискримінації та антисемітизму на прикладі Закарпаття, запобіганню дезінформації щодо міжнаціональної ситуації тощо. Посібник стане в нагоді викладачам, вчителям, вихователям, методистам різних навчальних та виховних закладів, представникам громадських організацій, молодіжних ініціатив тощо.

Якщо видавнича діяльність є нормою роботи для ГО «Агенція досліджень «Карпатія», то виготовлення короткометражної документальної кінострічки «Щедрість Срібної Землі» стало дебютом. І дебютом вдалим. Невдовзі фільм стане доступним для публічного перегляду. Принаймні, яка б не звучала критика, чого, звичайно, не уникнеш, ми висловили у кадрах і тексті своє бачення просвітницько-інформаційної складової пропаганди позитивного іміджу Закарпаття як мирного і толерантного регіону України! Ми не кінопрофі, але те, що нам вдалося зробити заслуговує на підтримку й розуміння! Презентовано й розроблені антидискримінаційні плакати.

Проект завершено, але проблема залишається. Ми зробили лише один крок на захист молоді, громадян, регіону, України. Попереду нові проекти, інші тематики, але ми не покидаємо цю проблему і залишаємося на захисті людських свобод і прав, гідності, рівності і справедливості всіх, хто тут проживає!

«Карпатія» вдячна всім! Всім, хто були з нами, хто не відмовив у допомозі, підтримував нас морально, допомагав консультуванням, інформаційною підтримкою! Ми знайшли однодумців і партнерів! Дякуємо і тим, хто не заважав! Велике спасибі за можливість реалізувати себе Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні! Це був чудовий досвід, пізнання самих себе і тих, хто поруч…

І найголовніше, як на мене: слоган проекту – «Пізнання змінює сприйняття» – повністю виправдав себе у процесі роботи, адже тільки пізнаючи ближніх, ми спроможні сприймати їх такими, якими вони є, а вони нас…

Маріан ТОКАР, координатор проекту, голова ГО «Агенція досліджень регіонального соціуму «Карпатія» (Ужгород)

Маріан Токар: БЕЗНАДІЙНІСТЬ НАСАДЖУВАННЯ ЧУЖИХ І ВІДМОВИ ВІД СВОЇХ ГЕРОЇВ

panteon-1000x1000Кожна нація має Пантеон своїх Героїв. Це природно, адже вони відображають головні цінності та символи національної гордості, відваги, самопожертви. Але ці почуття є властиві тільки в межах національного середовища. Що ж робити, якщо їх насаджують ззовні?

Продовження

Агенція досліджень «Карпатія»: п”ятирічний досвід громадської діяльності (2012 – 2017)

20229213_1508528535871486_9098602603655896_nГромадська організація «Агенція досліджень регіонального соціуму «Карпатія» святкує свій перший маленький ювілей – 5 років. За цей час зроблено чимало цікавих та потрібних для Закарпаття справ. Вони стосувалися переважно вияснення та публічного обговорення громадської думки закарпатців щодо різноманітних буденних проблем сучасності, видання наукової та популярної літератури, переведення стародрукованих видань (збірники, книжки, газети, журнали) в цифрову форму, участі у міжнародних та українських грантах. Продовження

ЛІТО-2017: «ПОЛІТ» НОРМАЛЬНИЙ. Просвітницько-пізнавальний сайт “заКарпатія” з любов”ю до рідного краю…

печатка_1Влітку наш просвітницько-пізнавальний сайт «заКарпатія» отримав нове дихання завдяки читачам і дописувачам. Найголовніше, що ми й надалі розраховуємо на щирих поціновувачів історії та культури Закарпаття, суміжних з ним регіонів, а також усієї України.
Продовження

Досвід проекту «InovEduc» на фоні міжнародної співпраці громадських та державних інституцій

logo_inoveduc_positive_transparent_800px (1)Про грантову програму «InovEduc», до якої українська сторона була залучена завдяки ініціативи наших словацьких партнерів, варто говорити як про можливість набуття прекрасного досвіду використання інноваційних технологій у навчальному процесі. При цьому, найважливіше значення проекту «InovEduc» вбачаємо у комплексному і модерному підході до історико-культурної спадщини, традицій та суспільних цінностей, а також у використанні інноваційних методів навчання як сучасного ресурсу для зміцнення і подальшого розвитку міжнародної співпраці, а найголовніше – як унікальна можливість реалізувати модерні підходи до вдосконалення навчального процесу, сприяти усуненню психологічних бар’єрів між громадянами суміжних регіонів, зокрема таких, що фокусуються в межах прикордоння Словаччини та України, України та зони ЄС. Продовження

  • Сторінка 1 з 3
  • 1
  • 2
  • 3
  • >